Ніч 26 квітня 1986 року назавжди розділила історію на «до» та «після». Два вибухи на Чорнобильській АЕС призвели до викиду радіоактивних речовин, обсяг яких у 400 разів перевищив наслідки ядерного удару по Хіросімі. Ця подія кардинально змінила світове сприйняття ядерної безпеки.
Масштаби трагедії в цифрах:
- 100 000 км² — площа земель у понад десяти країнах, що зазнали радіоактивного забруднення.
- 90 000 осіб — кількість людей, змушених назавжди покинути свої домівки, взявши лише найнеобхідніше.
- Понад 600 000 осіб — загальна кількість ліквідаторів, які боролися з наслідками аварії.
Сьогодні ми вшановуємо тих, хто першим став на заслоні невидимої смерті: пожежників, медиків, рятувальників та науковців. Саме їхня самопожертва вберегла світ від значно масштабнішої катастрофи. Незважаючи на те, що тодішня влада приховувала реальний рівень загрози та не надавала чітких інструкцій щодо захисту, сотні тисяч людей продовжували виконувати свій обов'язок в умовах смертельної небезпеки.
Окрему сторінку героїзму вписали медичні працівники. Вже вранці 26 квітня медсанчастина №126 у Прип’яті прийняла перші десятки рятувальників із ознаками гострої променевої хвороби. Радіоактивний одяг тих перших героїв досі зберігається у підвалах частини як нагадування про ціну людського життя. Для контролю безпеки води та продуктів у зоні відчуження працювали спеціальні бригади епідеміологів та радіологів з усієї України.
Пам’ятати правду про Чорнобиль — це пам’ятати про втрачений дім, про тих, хто рятував інших, і про досвід, який не має бути забутим. Нещодавні загрози та пожежі на об'єктах ЧАЕС знову нагадали світу, наскільки крихким є безпековий бар’єр. Професійна робота працівників ДСНС у критичні моменти доводить: уроки Чорнобиля не засвоєні до кінця тими, хто легковажить ядерною безпекою.
Подвиг ліквідаторів залишається одним із найбільших актів самопожертви в сучасній історії. Наш обов'язок — боронити світ від повторення подібних трагедій, адже ядерна катастрофа не має кордонів і не прощає помилок.
